Позиція Держфінмоніторингу щодо майнінгу, віртуальних валют, платіжних продуктів і послуг на базі віртуальних валют (далі — ППВВ), а також щодо ідентифікації учасників ППВВ є віддзеркаленням актуальної на теперішній час позиції Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) з окреслених питань. В свою чергу точка зору FATF із зазначених питань оприлюднена у взаємодоповнюючих Керівництвах, виданих упродовж 2013–2015 років, які розміщені на офіційному веб-сайті FATF:

«Керівництво FATF з питань застосування ризик-орієнтованого підходу у сфері передплачених карт, мобільних платежів і онлайн платежів» від 26.06.2013 — розділ «Home/Publications/FATF Recommendations/Guidance for a Risk-Based Approach to Prepaid Cards, Mobile Payments and Internet-Based Payment Services»
Звіт FATF «Віртуальні валюти: основні визначення і потенційні ризики у сфері ПВД/ФТ» від 27.06.2014 — розділ «Home/Publications/Methods and Trends\Virtual Currencies: Key Definitions and Potential AML/CFT Risks»
«Керівництво FATF з питань застосування ризик-орієнтованого підходу у сфері віртуальних валют» від 26.06.2015 — розділ «Home/Publications/Guidance for a Risk-Based Approach to Virtual Currencies»

На сьогодні FATF фіксує зростаючий інтерес до розробки альтернативних, більш ефективних методів перевірки і підтвердження правильності транзакцій у мережі віртуальних валют, які відносяться до систем «proof-of-stake» («доказ володіння» — система, в якій нові монети генеруються не за рахунок використання обчислювальних ресурсів (майнінгу), а за рахунок тривалості зберігання старших монет).  З метою запобігання плутанині у трактуванні різних видів криптовалют, у вищевказаних документах FATF використовуються тільки терміни «віртуальна валюта» та «електронні гроші».

1)   засобу обміну та/або

2)   розрахункової грошової одиниці та/або

3)   засобу зберігання вартості,

але не володіє статусом законного платіжного засобу (не відноситься до офіційно діючих і законних засобів платежу при розрахунках із кредиторами) у жодній юрисдикції.

Віртуальна валюта не емітується і не забезпечується жодною юрисдикцією і виконує окреслені вище функції тільки виходячи із згоди, досягнутої у рамках спільноти користувачів віртуальної валюти (пірінгової мережі — peer-to-peer (або P2P)).

Електронні гроші — цифровий засіб вираження фіатної валюти («реальної валюти», «реальних грошей», «національної валюти» – монет і паперових грошей країни, які є її законними платіжними засобами). Електронні гроші являють собою механізм цифрового переказу фіатної валюти. В свою чергу, у вищевказаних документах FATF, не розглядаються питання регулювання віртуальних валют і ППВВ поза сферою протидії відмиванню доходів/фінансуванню тероризму, у т.ч. не розглядалися й питання, пов’язані із застосуванням і дотриманням податкового законодавства у сфері обігу ППВВ. Позиція FATF і відповідно Держфінмоніторингу щодо ідентифікації учасників ППВВ полягає у тому, що основна регуляторна увага у процесі ідентифікації та вжиття заходів належної обачності до особи клієнта, а також до ризик-орієнтованого моніторингу фінансових операцій клієнта, має зосереджуватися на центрах, в яких забезпечується можливість доступу власників конвертованих віртуальних валют до регульованої фінансової системи.

1) провайдери послуг з обміну (пункти обміну та/або біржі віртуальних валют) — фізичні або юридичні особи, основним переважаючим видом економічної діяльності яких є: надання послуг з депонування віртуальної валюти на рахунки і її зняття з рахунків; надання послуг з обміну віртуальної валюти на реальну (у безготівковій чи готівковій формі), віртуальної на іншу віртуальну, віртуальної на дорогоцінні метали і навпаки;

2) провайдери гаманця віртуальних валют — програмного засобу або іншого механізму/носія, який уможливлює депонування, зберігання і переказ віртуальних валют;

3) будь-які інші особи, які є посередниками між регульованою фінансовою системою та криптовалютами.

Держфінмоніторинг, виходячи із Рекомендацій FATF, перебуває на позиції, що зазначені вище суб’єкти зобов’язані виконувати вимоги, визначені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Виконання вказаними суб’єктами зобов’язань у сфері фінансового моніторингу забезпечить реалізацію заходів належної обачливості, проведення обов’язкового та внутрішнього фінансового моніторингу, здійснення Держфінмоніторингом заходів із збору, обробки та аналізу інформації про фінансові операції та у разі виникнення підозри щодо відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення суспільно небезпечного діяння надасть можливість підготувати та направити узагальненні матеріали правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Держфінмоніторинг згідно з повноваженнями на постійній основі здійснює збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов’язана з підозрою легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення. За результатами такого аналізу створюються досьє для проведення фінансових розслідувань. Кожне досьє аналізується на предмет виявлення підстав вважати, що фінансова операція може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення чи пов’язана із вчиненням іншого діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. За наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція або сукупність пов’язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, Держфінмоніторинг подає до правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, а також розвідувальних органів України для проведення оперативно-розшукової діяльності відповідні узагальнені матеріали (додаткові узагальнені матеріали) та одержує від них інформацію про хід їх розгляду. Разом з тим, у разі наявності достатніх підстав підозрювати, що фінансова операція або клієнт пов’язані із вчиненням суспільно-небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України як злочин, що не стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, Держфінмоніторинг подає інформацію до відповідного правоохоронного або розвідувального органу України як узагальнені матеріали або додаткові узагальнені матеріали.

Крім того, Держфінмоніторингом спільно з суб’єктами державного фінансового моніторингу, а також органами державної влади, в тому числі правоохоронними органами, у 2017 році підготовлено типологічні дослідження на теми «Ризики використання готівки» та «Ризики тероризму та сепаратизму» (розміщені на веб-сайті Держфінмоніторингу у розділі «Типології / Рекомендації по виявленню схем відмивання коштів») в яких описуються схеми та методи використання, зокрема, криптовалюти як інструменту відмивання коштів та фінансування тероризму.

Додатково інформуємо, що наразі в регуляторному середовищі триває обговорення питань щодо визначення правового статусу криптовалют. Відповідно після узгодження остаточних рішень та враховуючи положення Рекомендацій FATF та Європейських директив планується підготовка змін до національного законодавства щодо державного регулювання і нагляду за криптовалютами в цілому, а також зокрема у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

© За матеріалами www.sdfm.gov.ua